середа, 9 березня 2011 р.

Постановка діагнозу ВГС у пацієнтів

В Україні процедура діагностування вірусного гепатиту С передбачена Клінічним
протоколом надання медичної допомоги хворим на хронічні гепатити, який був за-
тверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.06.2005 № 271.
 Зокрема, він передбачає наступні критерії діагностики ВГС:


• Наявність в анамнезі вказівок на гостру фазу (факультативна ознака)
• Відсутність клінічних проявів (можлива гепатомегалія)
• Можливе підвищення активності АЛТ
• Поява клінічних ознак хронічного гепатиту (в тому числі — позапечінкових)
• Виявлення анти-HCVcore IgG за відсутністю або низькому титрі анти-HCVcore IgМ,
можливо виявлення анти-HCV к NS4.
• Виявлення антитіл до ВГС є підставою для проведення подальших досліджень,
оскільки аналіз на антитіла — найпоширеніший аналіз на ВГС, однак він не найдо-
стовірніший. Тому ми можемо назвати цей аналіз первинним аналізом, який вказує
на необхідність проведення подальших досліджень.
Тому протокол передбачає ПЛР-діагностику ВГС: «При позитивному результаті імуно-
ферментного аналізу на серологічні маркери вірусів гепатитів проводять більш чут-
ливе та специфічне о бстеження— полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР)— ВГС РНК».
Виявлення HCV-РНК передбачає і «Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового
асортименту» щодо діагностики.
Для того, аби поставити діагноз вірусного гепатиту С, кваліфікований лікар пови-
нен отримати позитивний результат виявлення РНК — ВГС. Така схема аналізів та
діагностики відповідає світовим стандартам. Однак, згідно українського за-
конодавства, положення протоколу є швидше дорадчим документом, аніж
прямими інструкціями (дивіться розділ 1 звіту).
Аналіз на ПЛР та подальші дослідження ми можемо назвати вторинним рів-
нем аналізів для постановки діагнозу, призначення хворому лікування та
контролю за перебігом процесу лікування хворого.
Джерело: http://hepatit.org.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар