До відкриття у 1989 році гепатиту С (HCV) цю хворобу називали «гепатит ні А, ні В». Він протікає переважно у вигляді легких форм, що не перешкоджає у більшості випадків набувати хронічного характеру, який завершується цирозом печінки. Саме ця особливість стала підставою для того, щоб вірусний гепатит С (ВГС) отримав назву «лагідний вбивця».
Головна особливість ВГС – його генетична мінливість, виразна здатність до мутації. Відомо 6 основних генотипів вірусу гепатиту С. Однак, завдяки мутаційній активності вірусу, в організмі людини можуть бути присутні біля чотирьох десятків підвидів HCV, щоправда в рамках одного генотипу. Імунна система людини просто не в стані контролювати вироблення необхідних антитіл. Поки виробляються антитіла на одні віруси – вже утворюються їх нащадки з іншими антигенними властивостями.
З кожним роком зростає захворюваність гепатитом С. Вірус передається при контакті з кров’ю носія хвороби. Віруси з током крові заносяться в печінку, де проникають в її клітини і починають розмножуватись. Хронічний гепатит С може розвиватись безсимптомно на протязі 10-40 років. Симптоми з’являються лише тоді, коли настає таке ушкодження печінки, за якого порушується її функціонування. Точно передбачити швидкість розвитку захворювання у конкретної людини неможливо.
Шансів вилікувати хронічний гепатит С більше, ніж хронічний гепатит В. Реальна частота одужання після терапії гепатиту С досягла 30-40% кілька років тому. Тепер, з правильно спланованим та проведеним лікуванням, одужання можуть досягти 60-90% хворих хронічним гепатитом С.
В кінці року у засобах масової інформації, мимохідь, прозвучало повідомлення про проведення зустрічі та підписання Меморандуму щодо боротьби з гепатитом С. Справа дуже добра – починати з чогось треба. Проте, лише одним Меморандумом терапії не провести.
Витрати на сучасні лікарські препарати, необхідні для лікування, можуть складати від $ 600 до $ 3000 на місяць. Курс лікування, у більшості випадків, складає 12 місяців, відповідно $ 7200 – 36000 на рік. Більш нові, ефективні, вивчені, зручніші до застосування препарати відомих закордонних фармацевтичних фірм коштують ще дорожче.
Ось і подумаймо, чи по кишені таке лікування пересічному українцеві. Хтось продає все, що може і лікується, інші – залишаються наодинці з «лагідним вбивцею» і приречено чекають кінця. А коли ще не потрапляєш у статистичні відсотки тих, які одужали?
На рівні окремо взятого регіону проблему ВГС не вирішити. Так любі нинішньому керівництву Росія і Білорусь вже давно впровадили відповідні програми сприяння лікуванню хворих на ВГС. У нас все у зародковому стані. Не хочу бути циніком, але коли витрачають мільярди на лікування ВІЛ-СНІД, то говорять, що цим дають шанс на життя. Не помічаючи проблеми хронічного гепатиту С – цього шансу свідомо позбавляють.
Олег МАРТИНЮК (доступно на http://zz.te.ua/?p=12920, цит. 26.01.2011).
Немає коментарів:
Дописати коментар